У перші роки після Другого Ватиканського Собору книга «Вступ до християнства» познайомила широку громадськість з молодим німецьким богословом. Сьогодні, наприкінці свого життя і як Папа-емерит, Венедикт XVI залишає у спадок цю працю всьому людству, щоб поділитися своїми останніми роздумами про деякі фундаментальні теми християнської релігії.
У центрі — Боже милосердя, яке випливає з палкої любові до кожного створіння. На службі Божій є священники, покликані бути в Його присутності і бути свідками Його любові. Далі йдуть теми діалогу з іншими релігіями, з євреями, народом Обітниці, з християнськими конфесіями, зі світом. Цей діалог, однак, не може відступати від основного змісту віровчення: втілення Сина Божого, віри в смерть і воскресіння Ісуса, Євхаристійної присутності, братнього сопричастя в Церкві, ключових тем християнської моралі.
Як зазначено в підзаголовку, цей том є майже духовним заповітом, продиктованим мудрістю серця вчителя, який завжди був уважним до очікувань і сподівань вірних. Протягом років, проведених у монастирі Mater Ecclesiae у Ватикані, його непомітна присутність і його молитва були важливою підтримкою для життя Церкви. Звідти він доброзичливо спостерігав за природою, дзеркалом любові Бога-Творця, від якого ми походимо і до якого прямуємо. Звідти він озирався на свою батьківщину — Німеччину, а також Італію, де він провів більшу частину свого життя, Францію, яка прийняла його до своєї Академії, і на всю Європу. Цим країнам Папа-емерит поручає слабким, але палким голосом, своє прохання: не зрікатися християнської спадщини, що є дорогоцінним надбанням для всього людства.
За життя Венедикта XVI це не завжди розуміли. Однак ніхто не міг заперечити ясність його думки і силу його аргументів, які блискуче зібрані в цій новітній праці.