День святого Валентина: а що, власне, святкуємо?

Пригадуєте, як у шостому-сьомому класі кожен з нас із трепетом очікував 14 лютого. Це очікування було позначене багатьма надіями та мріями, приготуванням «валентинок» та пошуком тієї, кому цю «валентинку» вручити. У школах часто вивішувалися поштові скриньки задля того, щоб зізнатися таємно. Відтак у сам день обов’язково відбувалося ділення зізнаннями у коханні. Опісля ж, підрахунок отриманих «валентинок» і порівняння цієї кількості з іншими. Так виглядав наш дитячий День закоханих. Але чи йшлося тоді про кохання? Мабуть, тоді ми вірили у це. А вже сьогодні розуміємо, наскільки це було дитячою грою.

Сьогодні ж, будучи вже дорослими, ми часто продовжуємо готуватися до 14 лютого. Однак тепер це приготування значно відрізняється. Ми вже не обмежуємо себе лише «валентинками», рідко виготовляємо їх власноруч. Натомість, купуємо букет квітів та подарунок, замовляємо столик у ресторані чи вирушаємо у спільну мандрівку. Все заради того, щоб зробити якийсь подарунок. Але чи йдеться у таких випадках про кохання? Ми знову хочемо вірити у це.

Напередодні 14 лютого, того дня, коли ми відзначаємо День закоханих або ж День святого Валентина, і справді усе навколо розпочинає приготування. Ми можемо це спостерегти на вітринах крамниць, на білбордах та сітілайтах, у каталогах із акціями та знижками, у заголовках ЗМІ. Здається, що в один момент усе наповнюється цим щирим почуттям – коханням. І воно пронизує нас та навколишню атмосферу. Чи тільки так видається? Спробуймо розібратися разом.

День святого Валентина?

Перш за все, зі шкільних років ми знаємо це свято як день святого Валентина. Правдоподібно, йдеться про святого, який жив у ІІІ столітті. Він був священником у Римі. У цей період імператор Клавдій ІІ задля посилення безпеки та боєздатності свого війська видає наказ про заборону одружуватися усім чоловікам, які проходять військову службу. На його думку, такий крок повинен був убезпечити чоловіків від думок про сім’ю та розсіяння під час військових походів. Однак святий Валентин, будучи військовим священиком, всупереч забороні імператора, продовжував таємно вінчати воїнів. Це стало причиною його арешту і страти. Перебуваючи під вартою, Валентин подружився зі сліпою дочкою наглядача. На її щире прохання він розповідав їй про навколишній світ. Одного разу за заступництвом святого дівчина отримала зцілення від недуги. Перед своєю смертю Валентин залишив їй прощальну записку у вигляді сердечка, у якому написав про любов Ісуса і поставив підпис: «Твій Валентин». Саме ця історія послужила прославі святого Валентина як покровителя закоханих. Однак, сьогодні ця історія не знаходить підтверджень. Тому дослідники схильні вважати її легендарною.

Більше того, у цю історію закрадається значна хронологічна помилка. У III столітті, за даними церковних істориків, ще не існувало певного обряду церковного вінчання. Церква визнавала шлюб, що укладався тодішньою державною владою і який закріплювався християнами через спільне причастя та оголошення перед членами громади.

Якщо ж ми відкриємо церковні календарі, – а саме звідти ми черпаємо знання про святкування пам’яті того чи іншого святого, – то ми не знайдемо там згадки про святого Валентина. Згідно календарів Православної та Греко-Католицької Церков у цей день згадується пам’ять святого мученика Трифона, а римо-католики святкують пам’ять святих просвітителів слов’ян Кирила і Методія. Лише Римський Мартирологій, який згадує про місцеві поминання святих, наводить у довгому списку із десяти імен Валентина. Проте, не варто відкидати той факт, що загалом у римо-католиків є 16 святих Валентинів і дві святих Валентини. А 1969 року покровитель закоханих був вилучений із календаря святих як такий, чию історичність взяли під сумнів. Таким чином, насправді 14 лютого дуже важко назвати Днем святого Валентина.

День закоханих?

З іншої сторони, ми іменуємо цей календарний день Днем закоханих. У нашій свідомості він асоціюється із зізнаннями у коханні, освідченнями, проведенням часу із коханими людьми, обміном «валентинками», подарунками. До цього нас також підштовхують крамниці та розважальні заклади. І в цьому моменті ми повинні поставити собі важливе запитання: чи не зародилося й моє почуття закоханості лише галасом навколо? Адже тоді воно і справді залишиться штучним, нещирим та одноденним.

Іншою стороною медалі є спосіб святкування цього кохання. Сьогодні все частіше кохання зводиться до приємності. Звідси така тяга до подарунків та розваг у цей день. Інколи ці розваги і взагалі мають доволі мало спільного із справжнім коханням. Тим коханням, у якому одна особа цілковито дарує себе коханому/коханій. Тим коханням, яке позначене жертвою заради щастя іншого/іншої. Тим коханням, яке підносить людину над звичайними людськими інстинктами для поєднання душами. Закоханість доволі часто спричинена бурхливим спалахом гормонів та відзначається цілковитим зацикленням лише на коханій особі.

У такі моменти закоханим нікого не потрібно, окрім один одного, заради цього вони готові на будь-які жертви, не дозволяють собі перечити своєму коханню словами чи вчинками, у всьому відразу віднаходять згоду. Інколи мені здається, що це своєрідний трейлер (йдеться про трейлери, які випускають кіностудії для реклами власного фільму та запрошення до його перегляду) від Бога щодо того, якими потім повинні бути стосунки кохання упродовж всього життя. Тому так важливо повертатися своїми спогадами у ці перші миті закоханості. Зведення ж кохання лише до приємності, – чи то тілесної, а чи душевної, – лише руйнує справжність почуттів.

А що таке кохання?

Справжнє кохання – це глибокі почуття між чоловіком і жінкою. Творцем цих почуттів є сам Господь Бог. Саме він, побачивши самотність чоловіка у Раю, створив йому поміч, відповідну до нього. Як тільки жінка постала перед чоловіком, він із захопленням вигукнув: «Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка» (пор. Бут. 2, 23). Він закохався. Це кохання привело їх до того, що стали вони одним тілом. Таким чином, Господь нас створив вразливими на красу іншої людини, на її доброзичливість та на інші риси характеру. Наші емоції афективно реагують на риси другої людини, і коли хтось нам подобається, чи коли хтось закохується, це добре.

Відтак Біблія подає безліч розповідей про закоханих. У кожній із них Господь як автор Священних Писань відкриває людині кохання із різних граней. Авраам і Сара показують нам вірність любові до кінця, не зважаючи на усі життєві труднощі та перешкоди. Love story Ісаака і Ревеки – це взаємні пошуки один одного у цілковитій довірі до Божого Провидіння. Яків та Рахиль є прикладом боротьби за своє кохання, адже у певний час Лаван обманув свого зятя Якова і змусив його працювати на себе упродовж тривалого часу. А Вооз та Рут вчать нас важливої істини про те, що якою є наша половинка до шлюбу, значною мірою визначає те, якою вона буде у шлюбі. І вінцем цього навчання про кохання від біблійних авторів є Пісня пісень, яка цілковито складається із діалогу двох закоханих. Тому почуття кохання не може бути чужим Богові, якщо йому присвячено стільки сторінок Священного Писання. Ба більше, саме почуття кохання є прообразом стосунків Бога із людиною для пророків. Це вдало підсумувала свята Мати Тереза, коли на запитання про те, що таке молитва для неї, коротко відповіла: «Молитва – це розмова двох закоханих».

А що, власне, святкуємо?

Отож, свято закоханих — це насамперед можливість замислитися про свої почуття, переконатися, чи вони справжні. Це веде нас до джерела будь-якої людської любові, яке ми знаходимо у Бозі, Котрий є Любов’ю. Ісус полюбив нас, коли ми були ще грішниками, так говорить св. Павло (пор. Рим. 5, 8). Це значить, що Божа любов не залежала від нашої любові до Нього; вона — цілковито безкорислива та безумовна. Насправді, це пасхальна любов, яка бере свій початок від хреста. Фактично, саме ми стали причиною Його смерті. Він жертвує Себе і Своє життя за мене і за тебе. Ось така любов — найкращий зразок подружнього кохання.

Не існує любові без хреста і без жертви. Лише віддавши себе цілковито іншій людині, ми можемо говорити про любов. Така любов не боїться суперечок та переходить через кожну кризу. Справжня любов вміє подолати все зло. Адже справжня любов не може бути одноденною, вона ніколи не минає.

Лише наповнивши себе справжньою Любов’ю, яка «довготерпить, милосердствує, не заздрить, не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла, не радiє з неправди, а радіє iстинi» (1 Кор. 13, 4-6), ми зможемо її дарувати іншим – безкорисливо та щодня. Тільки така любов здатна перетворити кожен день життя у свято.

Тому святкувати день святого Валентина – це, звичайно, не гріх. Однак залежить, як проводити цей день. Якщо присвячувати його своїм коханим і дарувати їм знаки уваги – це ж чудово, але, якщо все зводити до інстинкту чи статевості, – то варто задуматися, хто від цього виграє і чи не зруйнує це таке тендітне та крихке почуття нашого кохання.

о. Іван Вихор, Церковна інтернет-крамниця УГКЦ

Інші статті

13.12.2022
6 книг Блаженнішого Любомира Гузара, що надихають на зміни
14 грудня 2000 року Блаженніший Любомир Гузар очолив Українську Греко-Католицьку Церкву. Уже 25 січня 2001 року на надзвичайному Синоді Єпископів УГКЦ владика Любомир Гузар обраний архиєпископом Львівським та Главою УГКЦ....
27.11.2022
Як правильно використовувати ладан в домашніх умовах?
Що таке ладан? Чому жодне урочисте богослужіння не відбувається без ароматного диму? Чи правда, що ладан відлякує злих духів та є цілющим у випадку хвороб? Ми зібрали цікаві факти про...
20.11.2022
«Переживай усе з Богом»: 8 молитовників на кожну потребу
Виявом наших стосунків із Богом є молитва. Як і в стосунках із своїми рідними, близькими та друзями, заради їхнього розвитку потрібно докладати зусиль. Коли ми прагнемо розвинути наші стосунки із...