Що таке чотки?
Чотки (множина від дав.-рус. чьтъка, від чьсти — «читати», «лічити», «рахувати») — мотузка або стрічка, найчастіше зімкнуті в кільце, на яких зав’язуються вузлики або нанизуються намистини (зернятка), пластинки чи інші однорідні елементи. Найчастіше їх можна зустріти у руках молільника під час молитва. Однак, не завжди. Їхнє призначення сьогодні значно розширилося. Як і використання чоток для молитви, адже зустрічаємося із ними у різних релігіях.
Які існують чотки?
Перш за все, чотки використовуються у молитовній практиці багатьох релігій. У кожній із них вони мають свою відмінну назву та конструкцію. У буддизмі та індуїзмі використовують джапа-мала із різною кількістю намистин; у мусульман чотки мають кілька назв – субха, місбаха або тасбіх; у бахаїзмі – бахаї; у лютеран моляться із Лютеранським вінком Христа, а у Греції існують чотки без релігійного призначення, які називаються комболої.
Як виглядають чотки?
Очевидно, що вигляд чоток різниться у відповідності до їхнього призначення та символічного значення для тієї чи іншої релігії. Однак, є певні сталі елементи, які можна назвати основою. Перш за все, йдеться про нитку, із якої в’яжуть вузли або ж на неї населяють намистини. Відтак – самі намистини із різноманітного матеріалу, а це може бути дерево різних порід, мінерали, дорогоцінне каміння, корали, кості, скло, кераміка, метали, пластмаса, плоди і насіння різних рослин і т.д. До намистин часто додаються т.зв. розділювачі, які відрізняються своїм видом чи розміром для того, щоб ділити чотки на визначені відрізки. І завершуються чотки, чи пак починаються, – адже зазвичай вони утворюють коло, – певним елементом. Коли ми говоримо про християнство, то це може бути хрест, медальйон чи китичка.
Для чого чотки на молитві?
Використання чоток під час молитви переслідує відразу кілька цілей. Насамперед, виходячи із самої назви, вони використовуються для числення, тобто підрахунку молитов чи молитовних висловів. Друге: чотки самі по собі є нагадуванням про молитву, а об’єднані у коло — про безперервну молитву. Інколи вони є нагадуванням для здійснення тих чи інших дій під час спільнотної молитви. Третє: перебирання чоток задає ритм молитви. Знову ж таки, це надзвичайно важливо під час молитви кількох людей разом. Четверте: перебирання чоток дозволяє молільнику довше зберігати концентрацію уваги та боротися зі сном. Прикладом цього може бути Ісусова молитва. П’яте: важливим є використання чоток для єдності під час спільнотної молитви, щоб вона стала прославою «єдиним духом і єдиними устами». Шосте: чотки володіють певним символізмом. Він твориться за допомогою числа елементів, матеріалу, кольору, способу носіння та використання. Сьоме: вони також є відмінним знаком, що свідчить про приналежність людини до тієї чи іншої релігії, спільноти чи вірування. І восьме: чотки розробляють дрібну моторику рук, тому ми можемо говорити про певну лікувально-профілактичну ціль. Особливо це стосується суглобів рук.
Як використовуються чотки у християнстві?
Найдавніші з відомих чоток були створені в II тисячолітті до нашої ери в Індії. Проте, у християнстві вони з’явилися пізніше, а саме у IV столітті. Разом із побудовою перших монастирів та заснуванням чернечих спільнот монахи робити вузлики із мотузки або ж нанизували на неї намистини чи зерна рослин. Так вони забезпечували собі безперервну молитву та ритм у ній.
Сьогодні ця практика розвинулася у кількох напрямках із створенням дещо відмінних засобів для молитви. Очевидно, що найперше йдеться про розрізнення між вервицею та чотками. Вервицею ми найчастіше називаємо мотузку із 50-ма намистинами, розділеними на п’ять десятків. Католики також використовують до цього назву розарій. Відповідно молитва на вервиці супроводжується роздумами над таїнствами життя Ісуса Христа і Богородиці. Натомість, чотками сьогодні ми частіше називаємо засіб, що складається із 33 чи 150 вузликів. Він частіше використовується для Ісусової молитви чи молитви Псалтиря. Коли хтось вступає у монаший чин, одержує вервицю або чотки зі словами: «Брате, прийми духовний меч, слово Боже…».
Як молитися із використанням чоток?
Святий апостол Павло вчить нас: «Моліться безперервно» (І Сол. 5, 17). На це запрошення апостола ми можемо відповісти якраз за допомогою молитви на чотках. Найчастіше такою молитвою є Ісусова молитва. Вона складається із постійного повторення слів покаяння на кожному вузлику: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного (грішну)». У чому ж полягає її значення? Перш за все, Ісусовою молитвою ми визнаємо Триєдиного Бога – Отця, і Сина, і Святого Духа. Прославляємо Бога як Господа вседержителя, Творця неба і землі і всього видимого і невидимого. Ісповідуємо Ісуса Христа як обіцяного Месію, Христа, якого Бог послав для нас, людей, щоб звільнити нас від неволі диявола і гріха. Він же – Син Бога живого (Мт. 16, 16), який став людиною, щоб нас спасти своєю смертю і воскресенням. Одначе, ми самі нездатні належно молитися. Святий Дух учить нас молитися до Отця в ім’я Ісуса (Мк. 13, 11; Рм. 8, 26-27).
Водночас, стаючи перед престолом Всевишнього, ми усвідомлюємо, що не завжди ходили дорогою Божих заповідей, не раз грішили і виявляли недовіру та невдячність у стосунку до Божої любові. Тому перепрошуємо його і благаємо в його милосердя словами «помилуй мене, грішного (грішну)».
Молитовне повторення дозволяє нам заглибитися у своє серце та відкрити його перед Богом, пізнати свої світлі та темні сторони, віднайти відповіді на власні запитання та зрозуміти Божу волю щодо нас у конкретний момент нашого життя. Тому Святі Отці часто наголошували на тому, щоби ми плекали цю молитву постійно. А використання чоток під час неї дозволяє молитися серед повсякденних справ при найменшій можливості та зберігати концентрацію та ритм. Тому, не настільки важливим є те, які саме чотки чи вервиця у Ваших руках, але важливішою є молитва, яку Ви плекаєте у своєму серці.
Іван Вихор, Церковна інтернет-крамниця УГКЦ
