Клубки диму, з якими граються сонячні промені. Приємний аромат, який обіймає та заспокоює. Ритмічний дзенькіт металу та помахів священника кадилом. Мабуть, знайома для кожного із нас картинка із найближчого храму… Але навіщо під час молитви усе – престіл, ікони, священників та молільників – охоплювати димом?
Кадження на Літургії
Насправді, людина у Божественній Літургії Східної Церкви бере участь через задіяння п’яти органів чуття. Входячи до храму, ми підносимо свій зір на іконопис та оздобу. Відтак ми прислухаємося до церковних піснеспівів та беремо в них участь. Водночас ми вдихаємо приємний аромат кадила, прикладаємося до ікон на тетраподі, дотикаємося різних частин тіла при здійснення знаку Святого Хреста. І, врешті, приступаємо до Причастя, приймаючи Тіло і Кров Господа і Спаса нашого Ісуса Христа. Це свідчить про всесторонню активність людини та про цінність її тілесних відчуттів. Одним з задіяних органів чуття є наш нюх, який реагує на приємний запах ладану чи смирни.
Аравійський, африканський чи індійський
Ладан – це засохла смола, яку отримують із трьох видів дерев. Відповідно до походження виділяють кілька його видів.
Аравійський ладан, що славиться своєю духмяністю та найбільшою кількістю ароматної смоли. Його добувають із ладанного дерева (Boswellia sacra). Воно росте на південному сході Аравійського півострова – в Ємені та Омані.
Африканський (суданський, сомалійський чи аббасинський) ладан добувається із дерева Boswellia papyrifera. Це дерево росте на сході Африки в Судані, Ефіопії (Аббасинії), Еритреї та Сомалі.
Індійський ладан з дерева Boswellia serrata, яке росте в Індії та Ірані.
Цвіт дерева Boswellia serrata
Добування ладану
Задля видобутку ладану у лютому або березні робляться надрізи на дереві. З них упродовж тривалого часу безупинно стікає смола. Вона покриває увесь стовбур. Це триває до того моменту, доки надріз не затягнеться соком і засохне. Відтак умільці збирають засохлу смолу зі стовбура та землі. З одного дерева можна зібрати лише 400 грам смоли. Тому вона настільки цінна.
Далі сировину розділяють на два сорти: добірний ладан — Olibanum electum і звичайний — Olibanum in sortis.
Ладан – неароматизований
Добірний ладан – це круглі або подовгасті шматки, дещо подібні до крапель (т.зв. «росний ладан»). Вони бувають ясно-жовтого або рожевуватого відтінку з восковим блиском. Зверху «краплини» зазвичай покриті пилом від тертя між собою. Також мають приємний бальзамний запах і так само бальзамний гіркий, гострий смак. Наприкінці такий ладан розтирається на порошок білого кольору.
Натомість, звичайний ладан не є настільки чистим, але більшим та темнішим.
Склад та властивості ладану
Зазвичай, смола в ладані складає лише 56%. До неї додається 30% каміді та 8% ефірних олій. Все інше – гіркі та мінеральні речовини. Їхня кількість – непостійна і визначає інтенсивність аромату.
Аромати ж бувають різними. Найбільш поширеними у літургійній та молитовній практиці є: «Чайна троянда», «Нічна фіалка», «Пряна ваніль», «Цвіт магнолії», «Лілея», «Польова лаванда», «Індійський жасмин» та інші. Віднайти їх та купити – сьогодні вже не є складністю!
Свіжий ладан
Варто зазначити, що ладан не розчинний цілком ні у воді, ні в спирті, ні в ефірі. При розтиранні з водою утворює емульсію. Натомість, при нагріванні – розм’якшується, не плавлячись і поширюючи при цьому сильний, приємний, солодкий бальзамічний запах. А при подальшому нагріванні загоряється і горить кіптявим полум’ям. Саме такі властивості ладану призвели до його широкого використання у релігійних практиках вже віддавна.
«Релігійність» ладану
Ладан згадується в історичних джерелах, які датуються 2500 р. до Р. Х. Також згадки про нього знаходимо у фольклорі усіх слов’янських народів. У 1922 році вчені відкрили гробницю Тутанхамона. У запечатаних посудинах із пахощами зберігався ладан. Через тисячі років він все ще зберіг свій аромат, що надзвичайно вразило археологів.
У Святому Письмі кадило та ладан згадують 170 разів. Використання кадіння та паління ладану під час молитви та релігійних практик єврейському народові через Мойсея заповідав сам Господь Бог. «Далі сказав Господь до Мойсея: «Візьми собі таких пахощів: стакти, пахучої раковини, гальвану й чистого ладану, усього по рівній частині, 35 і зробиш з того пахощі, запашну суміш, з умінням виготувану, очищену, чисту, святу. 36 І розтовчеш з них трохи на дрібний порох і покладеш перед Свідоцтвом у наметі зборів, де сходитимуться з тобою: пресвята річ буде це для вас» (Вх. 30, 34-36).
Із юдейських практик кадіння поступово перейшло до християнських богослужінь.
Ладан на вугіллі
Глибокий символізм кадження
У нашій Українській Греко-Католицькій Церкві ми кадимо в металевій посудині, яка висить на трьох ланцюгах і має розсувну кришку для регулювання горіння деревного вугілля. Це – кадило. На ланцюжках – дванадцять маленьких дзвіночків, що означають апостолів.
Ми кладемо ладан на палаюче вугілля в кадильниці з молитвою: «Кадило Тобі приносимо, Христе Боже наш, як приємний запах духовний; Ти ж прийми його в пренебесний Твій жертовник і пошли нам благодать пресвятого Твого Духа».
У цій молитві криється глибокий символізм здійснення кадження під час літургійних богослужінь. Йдеться про:
- Поклоніння Богові, який присутній у храмі та у Пресвятій Євхаристії;
- Молитва, що піднімається до Бога, як кадильний дим;
- Благодать Святого Духа, яку Бог виливає на нас, як ладан розливає свої пахощі на всю Церкву.
Кадження в храмі св. Якова у паломницькому центрі Сантьяго-де-Компостелла
Італійський богослов Романо Гвардіні передав цю реальність із захопленням, яке ми переживаємо під час молитви, вдихаючи пахощі ладану:
«Приношення кадила подібне до помазання Ісуса Марією Магдалиною у Витанії. Воно таке ж вільне і безпредметне, як і краса. Воно горить і споживається, як любов, що триває через смерть. А черства душа все ще займає свою позицію і задає те саме питання: яка в цьому користь? Саме Святе Письмо каже нам, що таке приношення солодкого аромату – це молитви святих. Ладан є символом молитви. Чиста молитва не має власної мети; вона нічого для себе не просить. Вона піднімається, як Слава наприкінці псалма, в поклонінні й подяці Богові за Його велику славу».
